---

У статті наведено результати досліджень української популяції торійської породи коней. Актуальність роботи обумовлена необхідністю збереження унікального генофонду породи, що походить від чистопородних племінних коней, завезених з Естонії у 1980-1990-х роках. Відтоді накопичено значну базу даних торійської породи української селекції і лише в 2019 році за міжнародного співробітництва з Асоціацією торійських коней Естонії сформовано Племінний реєстр коней торійської породи України. У господарствах України зареєстровано 136 кобил і 48 жеребців, що пройшли генетичну експертизу і використовувались у репродукції. Коні оцінені за комплексом ознак відповідно до Інструкції з бонітування племінних коней. Оцінку генеалогічної структури проводили методом сімейного аналізу із встановленням родинних зв’язків із родоначальником генеалогічної лінії. Описано процеси мікроеволюції торійської породи в Україні та наведено основні фактори що впливали на динаміку кількості та якості поголів’я.
Оцінені під час експедиційного обстеження коні торійської породи вітчизняної селекції, на відміну від естонського генофонду, у більшості віднесені до важкого запряжного типу і вирізняються оригінальними мастями (солова, булана, ігренева, ізабеллова, чала). Саме оригінальна масть і універсальна робоча продуктивність є факторами, що визначають їх розповсюдження.
Оцінюванням екстер’єру і промірів тулуба коней встановлено, що коні сучасного репродуктивного складу помітно переважають за висотою у холці, косою довжиною тулуба та обхватом п’ястка коней, завезених у 1980-х роках з Естонії, кобили переважають також за обхватом грудей, а жеребці помітно поступаються. На сучасному етапі селекції відновлено чистопородне розведення у напрямі отримання коней важкого запряжного типу універсальної робочої продуктивності.
Оцінюванням генеалогічної структури встановлено, що жеребці-плідники торійської породи української популяції належать до класичних торійських ліній Атілли 3101 Т, Хінгстара 317 Т і Халіса 348 Т, також є представники ганноверської лінії Ferro і тракененської лінії Kupferhammer. Племінні кобили переважно походять з лінії Атілли 3101 Т (53,8 %) через синів та онуків Аполло 19033 Т та з чистокровної лінії Дарк Роналда (5,26 %) через помісного Еміна та його синів. Відтворювальний склад сформований кобилами з 10 маточних родин і гнізд, що існують з часів створення породи: Хільби, Лейдулапс, Пяясуке, Валле, Дезі, Ідуани, Лорни, Бурі, Сальмі, Алми.
Проведені дослідження свідчать, що оригінальність і практичність вітчизняного генофонду торійської породи потребує збереження і подальшого удосконалення, зважаючи на міжнародну співпрацю у напрямі племінного обліку і обміну генетичним матеріалом із країною-оригінатором.

Бібліографічний список

1. Пэрн М. А. Торийская лошадь. Москва : Сельхозгиз, 1952. С.11.
2. Old-Tori Horse Society. 2020. URL : http://www.vana-torihobune.ee/en/ (дата звернення 5.10.2020)
3. Ткачева И.В., Ткаченко А.А., Павловский С.С., Беликова Е.В., Фролова А.А., Ткачёв А.В. Породные ресурсы лошадей Украины. Зоотехническая наука Беларуси : сб. науч. тр. / РУП «Научно-практический центр НАН Беларуси по животноводству». Жодино, Т. 55. Ч. 1. С. 178–187.
4. Breeds of Livestock – Tori Horse – Breeds of Livestock, Department of Animal Science. URL : http://afs.okstate.edu/breeds/horses/tori/index.html/ (дата звернення 5.10.2020)
5. Tori Horse. URL : http://www.theequinest.com/breeds/tori/ (дата звернення 5.10.2020)
6. Sild E., Värv S., Kaart T., Kantanen J., Popov R., & Viinalass H. Maternal and paternal genetic variation in Estonian local horse breeds in the context of geographically adjacent and distant Eurasian breeds. Animal Genetics. 2019 50(6). Рр. 757-760. https://doi.org/10.1111/age.12835.
7. Kaart, (2018). Kokkuvote Eesti tougu hobuste lineaarsest hindamisest aastail 2016-2018. Eesti Hobusekasvatajate selts : Aastaraamat. S. 20-24.
8. Sild,, Rooni, K., Varv, S., Rоed, K., Popov, R., Kantanen, J. & Viinlass, H. Genetic diversity of Estonian horse breeds and their genetic affinity to northern European and some Asian breeds. Livestock Science. 2019. 220, Р. 57-66.
9. Ткачова, І. В. Чистопорідне розведення коней в умовах обмеженого генофонду. Сучасний стан та перспективи розвитку тваринництва України в умовах євроінтеграції : матеріали міжнар. наук.-практ. конф.», присвяч. 80-річчю від дня народж. д. с.-г. н., проф., чл.-кор. НААН В. П. Коваленка, (11 вересня 2020 р. м. Херсон). Херсон : ДВНЗ «ХДАУ», 2020. С. 168-177.