---

Досліджено структуру вихідного відтворювального складу (австрійської, угорської, голландської, французької селекції), що налічувала 67 ліній із 1718 нащадками. Визначили, що родоначальники заводських ліній порід: мериноландшаф, тексель, іль-де-франс, суффольк віддалені від сучасних їхніх нащадків на 3-4 покоління, а в романівській породі на 6-8 поколінь, і не мають з ними фіксованої фенотипової подібності. Разом з тим, характерними для кожної лінії є специфічні особливості генеалогічної структури, а барани і матки кожної окремої лінії не мають встановлених зв’язків з іншими внутрішньопородними елементами.
В результаті проведених досліджень у ВАТ “Жеребковичі”, визначена перспектива роботи з породою мериноланшаф (16 продовжувачів), яка дозволить створити і апробувати 5 ліній в породі мериноландшаф білоруської селекції. У 7 лініях є по одному продовжувачу, які планується використовувати для отримання двопородних ярочок при ввідному схрещуванні з матками порід асканійська, прекос, тексель.
При проведенні робіт на РУП “Вітебське племпідприємство”, виділено в породі тексель 5 ліній голландської селекції, і 5 ліній в породі суффольк. У СФГ “Віллія-агро” Кобринського району виділено 10 ліній породи суффольк білоруської селекції. Слід звернути особливу увагу при подальшій селекційній роботі з даною породою на можливість обміну племінним матеріалом між зазначеними підприємствами.
За особливостями походження і виразністю бажаного типу (з ухилом у м’ясність) наявні в зазначених вівчарських господарствах тварини можуть бути використані для створення селекційних груп овець м’ясововнового напряму продуктивності із поліпшеними м’ясними якостями.
Встановлено, що барани-плідники не відповідали вимогам стандарту для порід м’ясововнового напрямку продуктивності за живою масою (мінус 2,8-32,8 кг), за винятком баранів породи іль-де-франс (плюс 1,6 кг). Середній показник живої маси у маток склав (67,2±0,64 кг), який перевищує на 2,2 кг мінімальні вимоги для порід: асканійська, іль-де-франс, тексель, але нижче для порід мериноландшаф і суффольк на 7,8 і 2,8 кг відповідно.
Найбільш варіабельними у баранів виявилися наступні проміри: висота в холці (7,5±0,63 %), обхват п’ясті (7,11±0,60 %) і жива маса (16,3±1,38 %). Аналогічна ситуація відзначається і у маток: висота в холці (7,1±0,35 %), обхват п’ястка (8,55±0,42 %) і жива маса (13,8±0,67 %). Слід зазначити, що коефіцієнти варіації невеликі, вони вказують на вирівняність лінійних промірів у відтворювального складу, які коливаються в межах 20,0 %.

Бібліографічний список

1. Республиканская программа развития овцеводства на 2013–2015 гг. (утв. Постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 20.03.2013 г.). № 202. 11 с.
2. Комплекс мер по развитию овцеводства в Республике Беларусь на 2019–2025 гг. (утв. Постановлением Совета Министров Республики Беларусь от 07.08.2019 г.). № 524. 12 с.
3. Винеаминов А. А., Жиряков А. М. Методические рекомендации по изучению продуктивных и биологических особенностей овец малочисленных пород и групп. ВАСХНИЛ, ВНИИ животноводства. Дубовцы, 1980. 20 с.
4. Герман Ю. И., Горбуков М. А., Чавлытко В. И., Рудак А. Н., Герман А. И. Зоотехнические правила оценки овец полутонкорунных пород : производ.-практ. изд. РУП «Научно-практический центр национальной академии наук Беларуси по животноводству». Жодино. 2019. 29 с.
5. Зоотехнические правила о порядке определения племенной ценности животных (утв. Постановлением Министерства сельского хозяйства и продовольствия Республики Беларусь от 30.11.2006г.). № 81. 25 с.
6. Закон Республики Беларусь о племенном деле в животноводстве (принят Палатой представителей 17 апреля 2013 года, одобрен Советом Республики 3 мая 2013 г.). Зарегистрирован в Национальном реестре правовых актов Республики Беларусь 21 мая 2013 г. № 2/2022.
7. Кенинг К., Гутче Х., Хойрих Х., Купац Б. Разведение, кормление и содержание овец. Москва : Колос, 1974. С. 133–147.
8. Герман Ю. И., Герман А. И., Садыков Е. В. Оценка производящего состава овец полутонкорунных пород по комплексу признаков. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Харков, 2019. Вип. 121. С. 86–93.
9. Завертяев Б. П. Краткий словарь селекционно-генетических терминов в животноводстве. Москва : Россельхозиздат, 1983. С. 88.
10. Рокицкий П. Ф. Биологическая статистика : учебное пособие (3-е изд.). Минск : Вышейшая школа, 1973. 320 с.
11. Ларцева С. Х., Мукситов М. К. Практикум по генетике. Москва : Агропромиздат, 1985. С. 49–55.
12. Герман Ю. И. Зоотехнические правила оценки овец полутонкорунных пород. РУП «Научно-практический центр Национальной академии наук Беларуси по животноводству». Жодино, 2019. 30 с.