Психофізіологічні властивості цуценят як маркери відбору для їх подальшого використання

DOI: 10.32900/2312-8402-2020-124-89-96

Коваленко В. М.,
к. с.-г. н., доцент,
Глазков Е. О.,
д. мед. н., доцент,
Галицька Л. М.,
асистент,
Левченко А. В.,
асистент,
ДЗ «Луганський державний медичний університет»

Ключові слова: цуценята, психофізіологічні властивості, поведінка, тести, відбір


При відборі цуценят, придатних для подальшого вирощування, дресирування і тренування, необхідно приділяти увагу, як стану їх здоров’я, так і виразності необхідних психофізіологічних якостей. Психофізіологічні якості (властивості) цуценят реалізуються в їх поведінці, тому для визначення їх стану проводяться різноманітні тестові випробування, в яких моделюють деякі життєві ситуації, які допомагають визначити необхідну поведінку тварин. Психофізіологічні властивості цуценят виступають як задатки або здібності, розвиток яких в процесі подальшого дресирування і тренування забезпечує виконання поставлених перед кінологічними підрозділами завдань.
У викладеному матеріалі наведено порівняльній аналіз і повторюваність результатів тестування цуценят на різних етапах їх індивідуального розвитку, за методиками Стенлі Корена і Віл’яма Кемпбелла. Отримані в дослідженнях дані свідчать про розбіжність  в результатах тестування поведінкових якостей цуценят методами Стенлі Корена та Віл’яма Кемпбелла. Зазначені  в тестах Стенлі Корена ознаки поведінки мають досить високу позитивну кореляцію в онтогенезі (r ꞊ +0,59 – +0,87), а отже, при зміні віку, безсумнівно успадковуються, на відміну ознак зазначених в тестах Віл’яма Кемпбелла (r ꞊ -0,09 – +0,28). Найвищий кореляційний зв’язок, в тестах Стенлі Корена, відзначався між показниками тестування цуценят на II і III періодах соціалізації (r ꞊ + 0,78 – + 0,87).
Вивчення кореляційних зв’язків поведінкових особливостей цуценят на різних етапах онтогенезу, дало змогу виявити найбільш інформативні ознаки для селекції (маркери), а отже і можливість підвищити вірогідність відбору щенят за поведінковими ознаками в ранньому віці.
В якості практичного застосування, рекомендовано вік, приблизно 14 – 17 тижнів, як ідеальний період для тестування цуценят, з використанням найбільш інформативних маркерів селекції (психофізіологічних властивостей), зазначених в тестах Стенлі Корена.

Бібліографічний список

  1. Генри Аскью. Проблемы поведения собак и кошек и методы их устранения. Москва : Аквариум ЛТД, 2004. 624 с.
  2. Варлаков В. Программа тестирования темперамента щенка или необучение молодой собаки. Доберман. 1996. № 3. С. 13.
  3. Гриценко В. В. Коррекция поведения, или перевоспитание собак. Москва : ТОО «Фита» : Посад, 1996. 117 с.
  4. Доброцветова Е. А. Психологические тесты для щенков. Клуб служебного собаководства. Москва : Патриот. 1989. С. 140–144.
  5. Крушинский Л. В. Эволюционно-генетические аспекты поведения. Крушинский Л. В. Избранные труды. Москва : Наука. 1991. 259 с.
  6. Московкин Л, А., Московкина И. О. Курс кинологии. Москва : Колос, 2004. 145 с.
  7. Мычко Е. Н., Сотская М. Н., Беленький Ю. В., Журавлев В. А. Поведение собаки. Москва : ООО Аквариум-Принт, 2004. 400 с.
  8. Полищук Ф. К, Трофименко О. Л. Основы кинологии. Теоретический и практический аспекты дрессировки. Киев-Ирпень : Перун, 2003. 200 с.
  9. Тест Стенли Корена на собачий IQ [Электронный ресурс]. URL: http://povodok.by/article/training/test-stenli-korena-na-sobachij-iq/
  10. Тест Кэмпбелла для оценки характера щенка [Электронный ресурс]. URL: https://dogtricks.ru/stati-o-dressirovke/test-keipbella-dlya-shhenkov/
  11. Щеглов Е. В., Попов В. В., Мельникова Е. К. Генетика и разведение собак : учеб. пособ. Москва : Колос, 2013. 111 с.