Продуктивність і відтворна здатність овець таврійського внутрішньопородного типу асканійської тонкорунної породи за різних методів розведення в умовах цілорічного стійлового утримання

DOI: 10.32900/2312-8402-2021-126-99-111

Помітун І. А.,
д. с.-г. н., проф.,
https://orcid.org/0000-0002-7743-3600,
Косова Н. О.,
к. с.-г.н., с.н.с.,
https://orcid.org/0000-0001-7353-1994,
Корх І. В.,
к. с.-г.н., с.н.с.,
https://orcid.org/0000-0002-8077-895X,
Бойко Н. В.,
к. с.-г.н., с.н.с.,
https://orcid.org/0000-0001-6242-8456,
Помітун Л. І.,
н. с.,
https://orcid.org/0000-0001-5264-2898,
Інститут тваринництва НААН,
Туринський В. М.,
д. с.-г. н., проф.,
https://orcid.org/0000-0002-0312-694X,
Богданова Н. В.,
к. с.-г. н., доц.,
https://orcid.org/0000-0002-4634-9609,
Національний університет біоресурсів і природокористування України

Ключові слова: асканійська тонкорунна порода, таврійський внутрішньопородний тип, жива маса, кросбридинг, настриг, вихід митої вовни, сортування вовни, еколого-технологічні умови, порода шароле


Дослідження проведено впродовж 2013-2021 рр. в умовах племінного репродуктора ТОВ «Агрофірма «Маяк» Котелевського району Полтавської області.
Порівнюючи показники тварин за оцінки у 2013 році з сучасним стадом, виявлено, що по групі  маток жива маса відрізняється лише на 1,4%. Ремонтні барани сучасного стада перевищують за цією ознакою на 13,1%, а дорослі плідники поступаються  на 20,7%. Останнє є наслідком інтенсивного використання основних баранів у зв’язку з їх використанням у продовж 6-місячного циклу  відтворення, який застосовується нині у господарстві.  Вовнова продуктивність маток сучасного стада на 20,9% вище за показники  вихідного поголів’я.  Настриг немитої вовни у  плідників  зменшився на 15,1%, а по ремонтній групі – навпаки збільшився майже на 40%. Останнє є наслідком більш високого тиску добору при формуванні ремонтної групи плідників на сучасному етапі роботи зі стадом, порівняно з попереднім періодом.  Істотних розбіжностей за показником довжини вовни у овець різних груп за період що порівнювався виявлено не було.
Залежно від віку при бонітуванні, показники живої маси ярок ТТАс істотно різнилися. Тварини  народжені у березні, переважали як молодших (12-13-місячного віку, народжених у квітні-травні) на 2,2 та 10,1%, так і старших (15-місячних) на 2,6%. При цьому ярки сучасного стада в цілому на 16,6% перевищують за живою масою показники ровесниць, які були вирощені до закупівлі в материнському стаді – племзаводі ДПДГ «Асканійське».
За настригом немитої вовни перевага була за найстаршими тваринами (15-місячного віку, народжені у лютому) на 13,5-24,2%.
Встановлено, що за показниками живої маси та настригу немитої вовни помісні ярки ½ ТТАс х ½ Ш переважали чистопородних ровесниць на 7,8 кг (14,5%). Різниця за живою масою порівняно з чистопородними тваринами таврійського типу асканійської тонкорунної породи, які ягнилися у 15-місячному віці склала 7,2 кг, або 13,1% (р≤0,01), а між ровесницями, що не ягнилися – 9,7 кг (16,8%). Різниці за настригом немитої вовни та довжиною штапелю виявлено не було.

Бібліографічний список

  1. Антонець О. Г., Кравченко А. Ф. Продуктивність переярок таврійського типу різних ліній. Міжвідом. темат. наук. зб. Вівчарство і козівництво. Нова Каховка : Піел, С. 147-153.
  2. Бакай О., Горб К., Вовченко Б. Формування м’ясної продуктивності молодняку овець асканійської тонкорунної породи. Таврійський науковий вісник, 2020, Вип. 116. URI: http://dspace.ksau.kherson.ua/handle/123456789/5611 (дата звернення: 12.12.21)
  3. Заруба К. В., Дрозд С. Л. Результати використання м’ясних генотипів на вівцях асканійської породи. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України. Серія «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». Київ, 2017. № 271. С. 95–102.
  4. Заруба К. В., Дрозд С. Л. М’ясна продуктивність молодняку за промислового схрещування овець асканійської тонкорунної породи з м’ясними генотипами. Вівчарство і козівництво: міжвідом. темат. наук. зб. / Ін-т тваринництва степових районів «Асканя Нова» НААН. Нова Каховка : Піел, 2018. С. 39–47.
  5. Заруба К. В., Дрозд С. Л., Гладій І. А. Результаты скрещивания баранов-производителей зарубежной селекции с овцематками асканийской тонкорунной породы. Вівчарство і козівництво: міжвід. тем. наук. зб. / Ін-т тваринництва степових районів «Асканя Нова» НААН. Нова Каховка : Піел, 2019. С. 34–42.
  6. Машнер О. А., Люцканов П. І. М’ясна продуктивність помісних ягнят різних генотипів. Розведення і генетика тварин / Ін-т розведення і генетики тварин НААН ім. М. В.Зубця. Київ, 2019. Вип. 57. С. 95–101. doi: https://doi.org/10.31073/abg.57
  7. Меркурьева Е. К. Биометрия в селекции и генетике сельскохозяйственных животных. Москва: Колос, 1970. С. 378–392.
  8. Нежлукченко Н. В. Відтворювальні якості овець таврійського типу асканійської тонкорунної породи залежно від походження. Вісник Сумського національного аграрного університету. Серія «Тваринництво». Суми, 2015. Вип. 2(27). С. 175–179.
  9. Помітун І. А., Косова Н. О., Рязанов П. О., Бойко Н. В., Кравцов А. В. Продуктивність овець різних генотипів, одержаних на проміжному етапі створення тварин спеціалізованого м’ясного типу. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Харків, 2013. Вип. 109. С. 142–146.
  10. Похил В. І., Похил О. М., Лінський О. В., Голинська О. Ю. Промислове схрещування у вівчарстві за участі породи шароле. Науковий вісник Національного університету біоресурсів і природокористування України: Серія «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». Київ, 2017. Вип. 271. С. 148–157.