Порівняльна характеристика генетичних параметрів d – системи групи крові у жеребців новоолександрівської ваговозної та торійської порід

DOI: 10.32900/2312-8402-2023-129-62-69

Бровко О. В.,
н. с.,
https://orcid.org/0000-0001-5379-309X,
Задерихіна О. А.,
н. с.,
https://orcid.org/0000-0002-8907-4908,
Інститут тваринництва НААН

Ключові слова: алель, коні, новоолександрівська ваговозна порода, торійська порода, генні частоти, генетична мінливість


В Україні новоолександрівська ваговозна та торійська породи коней відносяться до порід з обмеженим генофондом. Це створює проблему збереження та ефективного розведення зазначених порід. Однією з пріоритетних задач сучасної роботи з новоолександрівскою ваговозною та торійською породами є збереження унікального генофонду, покращення племінних якостей та робочої продуктивності. Тому актуальним є вивчення генетичних особливостей цих порід.
У статті представлені результати досліджень імуногенетичної структури коней новоолександрівської та торійської порід коней різних господарств України за D-системою груп крові. Метою роботи було виявлення генетичних маркерів, притаманних новоалександровскій ваговозній і торійській породам, які дають можливість вирішувати селекційно-генетичні питання при збереженні та покращенні порід.
Дослідженим коням новоолександрівської ваговозної породи властива висока частота алелей: Ddg (0,230), Dad (0,202), Dde (0,174), Dd (0,115). Відносно рідше виявлені алелі Dcgm (0,080), Dbcm (0,048), Ddk (0,024), Dcеgm (0,017) Dd (0,015). Найбільш рідкісним алелем у коней новоолександрівської ваговозної породи є Dcegm (0,017), який на 14,78 % спостерігаються рідше від Dd (0,115).
У коней торійської породи висока частота алелей Dcgm (0,25), Dd (0,112), Ddg (0,097), Dbcm (0,073), Ddk (0,225). Рідше поширені алелі Dde (0,048), Dcеgm (0,016), Dad (0,032) відповідно.
Фактичний ступінь гомозиготності у новоолександрівській ваговозній породі становить G (0,132), очікуваний ‒ Са (0,148), у торійської ‒ G (0,064), Са (0,144). Рівень поліморфності Ае у породах становить 6,75 та 6,919 відповідно, що свідчить про дефіцит гомозигот і низький рівень консолідації.
Фактичний ступінь гетерозиготності у коней новоолександрівській ваговозній породі становить 0,867, а очікуваний 0.871. Фактичний ступінь гетерозиготності у коней торійської породи становить 0,935, а очікуваний – 0,855.
Таким чином, рівень генетичного різноманіття у досліджених коней досить високий, що свідчить про значний резерв мінливості та дає змогу уникнути інбредної депресії.

Бібліографічний список

  1. Волков Д. А., Лютих С. В. Сучасний стан, проблеми та перспективи розвитку новоолександрівської ваговозної породи коней. Вісник аграрної науки. К., 2013. № С. 33-36.
  2. Задерихіна О. А., Россоха В. І. Генетична характеристика торійської породи коней в Україні. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Харків, 2019. № 122. С. 84–91.
  3. Дубровская Р. М., Стародумов И. М. Методические рекомендации по использованию полиморфных систем белков и групп крови при  контроле  достоверности происхождения лошадей / Всероссийский научно-исследовательский институт коневодства. Дивово 1996.  39 с.
  4. Храброва Л. А., Дубровская Р. М. Методические рекомендации по производству и использованию сывороток-реагентов для типирования групп крови лошадей / Всероссийский научно-исследовательский институт коневодства. Дивово 2005. 42 с.
  5. Герасимов В. И., Слинько В. Г., Пронь Е. В., Петрушко Н. П., Березницкий В. И., Хохлов А. М., Черный Н. В., Пасечник В. А., Данилов С. Б., Жерноклеев Н. Н., Сокрут А. В., Афанасенко В. Ю. Мировой генофонд лошадей и его использование: монография. Харків : Эспада, 2011. 472 с.
  6. Мирось В. В., Головко В. А., Ткачева И. В. Коневодство. Х., 2007. 185с.
  7. Ткачева И. В. Перспективы развития тяжеловозного коневодства НААН Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Х. 2008. № 98. С. 33-35.
  8. Россоха В. І., Тур Г. М., Задерихіна О. А., Ковальова Т. М., ДробязкоО. В. Методичні рекомендації по генетичній оцінці біорізноманіття та формування генотипової структури малочисельних порід сільськогосподарських тва- рин / Інститут тваринництва НААН. Харків:. 2016. 18 с.
  9. Ткачева И. В., Корниенко А. А. Новоалександровская тяжеловозная порода. Х., 2008. 8 с.
  10. Gemome analisys: a laboratory manual: mapping genomes /Green E. – C. Cold Spring Harbor Lab. USA., 1998 № 4.  Р. 37–38.
  11. Smithies O. Zone electrophoresis in starch gels: group variation inthe serum proteins of normal human adults J. 1955.  Vol. 61. Р. 629–641.
  12. Tori Торийский конный завод. [Електронный ресурс]. Режим доступа: http://www.torihobune.ee/Russian/avaleht.htm (дата звернення 10.04.2023)
  13. Государственная племенная книга лошадей торийской породы. Т. ХІ. Таллин, 1974. 407 с.
  14. Помітун І.А., Ткачова І.В. До 100-річчя Волкова Дмитра Андрійовича – корифея вітчизняного конярства. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Харків, 2019. № 121. С. 5-10.
  15. Old-Tori Horse Society. 2015. [Електронний ресурс] Режим доступу: http://www.vana-torihobune.ee/en/
  16. Kaart T. (2018). Kokkuvote Eesti tougu hobuste lineaarsest hindamisest aastail 2016-2018. Eesti Hobusekasvatajate selts: Aastaraamat. S. 20-24.
  17. Sild E., Rooni K., Varv S., Rоed K., Popov R., Kantanen J. & Viinlass H. Genetic diversity of Estonian horse breeds and their genetic affinity to northern European and some Asian breeds. Livestock Science. 2019. 220, 57-66.
  18. Ткачова І. В., Марущак В. Д., Банас В. М. Торійська порода в Україні. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Харків, 2020. № 124. С. 185-195. doi.org/10.32900/2312-8402-2020-124-185-195.