DOI: 10.32900/2312-8402-2022-127-177-185
Ключові слова: коні, орловська рисиста порода, маточні родини, генерація, селекційні ознаки
Встановлено, що вітчизняна популяція коней орловської рисистої породи нараховує 465 особин, в тому числі кобил репродуктивного віку – всього 193, що свідчить про значну обмеженість цієї породи. Найбільш чисельні маточні родини за кількістю продовжувачок: Ворожейки та Фатьми (по 8,3 % у маточному складі), Румби (7,8 % у маточному складі) та Кадетки (7,3 % у маточному складі). Всього 12 кобил (6,2 %) належать до малочисельних маточних родин, що налічують 1-2 кобили (Аристократки, Калуги, Пусті, Дамочки, Зибі, Лелі, Левиці, Паніки, Піки). Проаналізовані маточні родини нараховують від 3 до 10 генерацій від родоначальниці до представниць сучасного маточного складу.
Оцінюванням маточних родин за комплексом селекційних ознак встановлено, що найвищою жвавістю на класичну дистанцію 1600 м в середньому характеризуються кобили, що належать до маточних родин Лєни (2.11,4±0,65 хв.с), Ух-Какая (2.12,2±0,28 хв.с), Досужої (2.13,4±0,18 хв.с), Барвіхи (2.15,3±0,41 хв.с), Ворожейки (2.15,7±0,15 хв.с), Кадетки (2.15,8±0,22 хв.с). Найтихіші кобили належать до маточних родин Повісті, Урази, Молодиці, Калерії. За промірними показниками вирізняються кобили з маточних родин Лєни, Приманчивої, Жертви, Молодиці. Вони характеризуються високим зростом, подовженим форматом тулуба, притаманним запряжному типу коней, об’ємною грудною клітиною. За обхватом п’ястка усі оцінені кобили не перевищують 20,8 см, що свідчить про недостатній рівень розвитку кістяку і, відповідно негативно впливає не жвавість.
Шляхом розподілу на градації за класами жвавості встановлено, що кобил орловської рисистої породи української популяції класу жвавості 2.05 хв.с і жвавіше не виявлено. З усіх випробуваних кобил (76,2 %) лише 12,2 % мають високий клас жвавості 2.10 хв.с і жвавіше. Втім і кобил низького класу жвавості (2.30,1 хв.с і тихіше) небагато – 10,9 %. Переважна кількість кобил мають середній клас жвавості 2.10,1-2.20 хв.с (55,1 %) та 2.20,1-2.30 хв.с (21,8 %). Майже чверть поголів’я кобил (23,8 %) залишається невипробуваними, що негативно впливає на селекційний процес. Найбільше кобил високого класу жвавості належить до маточних родин: Барвіха, Дань, Досужая, Румба, Ух-Какая.
Бібліографічний список
- Рождественская Г. А. Орловский рысак. Москва: Аквариум, 2003. 160 с.
- Витт В. О. Из истории русского коннозаводства. Создание новых пород лошадей на рубеже XVIII-XIX ст. Москва: Сельхозиздат, 1952. С. 359.
- Витт В. О. Очерки по истории рысистого и коннозаводства и беговых испытаний. Коннозаводство и коневодство. 1929, № 987 (31). С. 5–9.
- Положення з проведення апробації селекційних досягнень у тваринництві: наказ Міністерство аграрної політики та продовольства України (2012). від 02.07.2012 року № 385. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1217-12#Text (дата звернення: 20.06.2022).
- Завадовский М. М. Пол и развитие его признаков. К анализу формообразования. Москва, 1922. 168 с.
- Щепкин М. М. Из наблюдений и дум заводчика. Москва: Сельхозиздат, 1947. 61 с.
- Наумова Є. О. Маточные семейства и их влияние на микроэволюцию тракененской породы лошадей: автореф. дисс. канд. с.-х. наук : 06.02.01 / Всерос. науч.-исслед. ин-т коневодства, 2000. 25 с.
- Гопка Б. М., Скоцик В. Є., Зламанюк Л. М. Сучасне і майбутнє орловського рисака. Науковий вісник Національного університету біоресурсів та природокористування. Серія «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва». Суми, 2018. Вип. 114. С. 99–107.
- Мельник Ю. Ф., Клок В. М., Микитюк Д. М., Горошко І. П., Безугла Л. Ю. Програма селекції коней орловської рисистої породи в Україні на 2001–2010 роки. Київ : Аграрна наука, 2003. 70 с.
- Ткачева И. В. Генеалогическая структура орловской рысистой породы. Современные достижения и актуальные проблемы в коневодстве : сб. науч. тр. междунар. науч.-практ. конф. (14 июня 2019 г., п. Дивово). Дивово : ВНИИ коневодства, 2019. С. 256–264.
- Ткачова І. В., Фролова Г. О. Генеалогічні лінії в орловській рисистій породі української частини популяції. Науково-технічний бюлетень Інституту тваринництва НААН. Харків, 2020. № 123. С. 184–193. doi: 10.32900/2312-8402-2020-123-184-193.