Формування маточних родин та їх роль у мікроеволюції української верхової породи

DOI: 10.32900/2312-8402-2019-121-206-217

Ткачова І. В.,
д. с.-г. н., с. н. с.,
Інститут тваринництва НААН

Ключові слова: коні, українська верхова порода, маточні родини, генерація, генеалогічний комплекс, селекційні ознаки


Метою досліджень було вивченні генеалогічної структури української верхової породи за маточними родинами, що формують популяцію, та оцінці їх за комплексом селекційних ознак. Досліджено поголів’я племінних кобил суб’єктів племінної справи з розведення коней української верхової породи (n=272).
У загальній структурі української верхової породи виділені маточні родини, визначена роль кобил-родоначальниць різних порід у матрилінійну структуру сучасного племінного ядра породи. Проаналізовано еволюцію формування маточного ядра української верхової породи. Структурні одиниці маточного ядра оцінено за комплексом селекційних ознак.
Доведено, що у створенні української верхової породи значний вплив здійснило використання на ранньому етапі формування відтворювального складу коней угорського походження. Значну кількість маточних родин створено на основі угорських порід, до яких належали матері родоначальниць та самі родоначальниці. Аналіз походження кобил – родоначальниць сучасних маточних родин показав, що їх родоводи побудовані переважно на тракено-угорських, англо-угорських та англо-тракено-угорських породних комплексах.
На час апробації української верхової породи було зареєстровано 16 маточних родин, що включали від 4 до 21 племінних кобил (табл. 2). Найбільш чисельними були родини Нони, 541 Хохлатки (по 10,4 %), 496 Флангової (9,5 %) та Фарси (9,0 %). Кращими за комплексом ознак були оцінені родини: 86 Інфри І, 266 Аризони, 317 Билини, 89 Канітєлі, 104 Маріци, Нони, 541 Хохлатки, Фарси, 496 Флангової, Фаворитки.
Встановлено, що сучасна структура української верхової породи включає 23 маточних родини, кількість кобил у яких становить від трьох і більше голів. Найбільш чисельні маточні родини за кількістю продовжувачок: 159 Теми (13,2 % у маточному складі) та 86 Інфри І (12,5 % у маточному складі). Крім того, у маточному складі кінних заводів також використовуються 29 кобил, які походять від маточних родин інших порід (чистокровної верхової, вестфальської, гановерської, тракененської, орловської рисистої). Ще 20 кобил належать до 13 малочисельних маточних родин, що налічують 1-2 кобили.
Найвищу оцінку за кількістю потомків – переможців і призерів у класичних видах кінного спорту міжнародного і національного рівнів отримали маточні родини: 266 Аризони, 91 Кафедри, 159 Теми, 318 Билинки та 160 Тіни (частка переможців і призерів міжнародних і національних змагань 9,2 %, 8,6 %, 6,6 %, 5,9 % і 5,9 % відповідно).
Зважаючи на обмеженість генофонду української верхової породи маточні родини і гнізда є перспективними структурними одиницями, що здатні відтворювати коней з цінним генотипом у перевірених генеалогічних поєднаннях. Поширення представниць цінних маточних родин у різних суб’єктах племінної справи сприяє їх збереженню і випробуванню з різними генеалогічними лініями.

Бібліографічний список

  1. Витт В. О. Создание новых пород лошадей на рубеже XVIII-XIX ст. / В.О. Вит // Из истории русского коннозаводства. – М.: Сельхозиздат, 1952. – С.359.
  2. Положення з проведення апробації селекційних досягнень у тваринництві. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України від 02.07.2012 року № 385. – Режим доступу : https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/z1217-12
  3. Завадовский М. М. Пол и развитие его признаков. К анализу формообразования / Завадовский М. М. – М., 1922. – 168 с.
  4. Щепкин М. М. Из наблюдений и дум заводчика / Щепкин М. М. – Москва : Сельхозиздат, 1947. – 61 с.
  5. Наумова Э. О. Маточные семейства и их влияние на микроэволюцию тракененской породы лошадей : автореф. дисс. канд. с.-х. наук : 06.02.01 / Э. О. Наумова ; ВНИИК. – Рязань, 2000. – 25 с.
  6. Маточные семейства тракененской породы / Н. В. Дорофеева, А. В. Дорофеева, Г. Н. Гусева, И. С. Шахова. – Рязань : «Приз», 2014. – 368 с.
  7. Українська верхова порода / Д. А. Волков, І. В. Ткачова, О. М. Латка, В.В. Кунець, В. О. Пересада, О. О. Корнієнко, С. В. Лютих, К. В. Гданска, В.І. Россохa, Т. М. Ковальова, Г. М. Тур ;. Інститут тваринництва НААН. – Харків, 2015. 218 с.
  8. Белан П. Я. Результаты и методы формирования украинского верхово-упряжного типа лошадей (в конном заводе № 173) : дисс. к. с.-г. наук 06.02.04 / П. Я. Белан. – К., 1956. – 281 с.
  9. Волков Д. А. Украинская верховая порода лошадей / Д. А. Волков // Государственная племенная книга лошадей украинской верховой породной группы. – Київ, 1984. – Т. 2. – С. 5–29.
  10. Державний архів Харківської області. – Ф. Р. 6184. Научно-исследовательский институт животноводства Лесостепи и Полесья УССР, г. Харьков, 1938–1978 рр. Оп. 1. Спр. 49. Украинский военный конный завод № 173. Заводская книга племенных маток Украинского военного конного завода № 173 за 1943-1959 гг. Т. 4. 202 арк.
  11. Сеньковский Е. И. Племенное верховое коневодство Украинской СССР / Е. И. Сеньковский // Коневодство. – 1946. – № 8-9. – С. 33–38.
  12. Белан П. Я. Результаты и методы формирования украинского верхово-упряжного типа лошадей (в конном заводе № 173) : дисс. к. с.-г. наук : 06.02.04 / П. Я. Белан. – Київ, 1956. – 281 с.
  13. A Mezőhegyesi félvér: Furiozo-Nort Star : monografy / Bodo Imre, Domokos Gabor et all. Hungaria: Print City Europe Zrt., 2017. – P. 164–167.
  14. Волков Д. А. Материалы к апробации украинской верховой породы лошадей / Волков Д. А. – Харьков, 1986. – С. 53–63.