Агрокластер як основа розвитку сільських територій

DOI: 10.32900/2312-8402-2020-124-195-202

Трішин О. К.,
д. с.-г. н., академік НААН,
Інститут тваринництва НААН

Ключові слова: агропромисловий комплекс, інноваційні підходи, кластер, сільські території


В умовах децентралізації, кризового стану сільських територій та нестабільного розвитку агропромислового комплексу України, науковці та практики аграрного сектору економіки змушені шукати нові інноваційні підходи організаційно-економічних механізмів управління технологічними процесами в АПК.
Велике різноманіття накоплених негативних факторів в сільському господарстві вилилося в проблему, яка гальмує розвиток агропромислового комплексу і особливо сільських територій.
Спроба вирішити цю проблему на основі розвитку агропромислової інтеграції поки не дає бажаних результатів. Створювані інтеграційні формування у вигляді холдингів, фінансово-промислових груп та інших корпоративних структур не зацікавлені у вкладенні своїх коштів в розвиток кадрової політики, наукової та сировинної бази, де потрібні інвестиції не тільки в науково-виробничу, але і в соціальну інфраструктуру.
Деякі керівники аграрних об’єднань розуміючи, що переробні та торгівельні організації від подальшої роботи з їх сировиною отримують нееквівалентний прибуток, починають організовувати переробку сировини і реалізацію готової продукції силами своїх підприємств. Це може привести до великих необґрунтованих витрат і дублювання продукції без урахування реального попиту регіону. І в цьому випадку, інтереси сільського населення до уваги не беруться.
Фермери, які живуть на селі, зацікавлені в розвитку інфраструктури свого села, але вони не мають достатньо коштів і більшість з них ледве зводить кінці з кінцями.
Вчені аграрного профілю та практики бачать вихід з ситуації, що склалася шляхом формування і розвитку агропромислових кластерів, що, на їхню думку, дозволить подолати роз’єднаність в управлінні аграрним господарством і сільськими територіями.
Розвиток сільських територій передбачається через кооперацію підприємств і інтеграцію їх на основі науково-методичного підходу і кластерних принципів.

Бібліографічний список

  1. Гадзало Я. М., Гладій М. В., Саблук П. Т., Лузан Ю. Я Розвиток аграрної сфери економіки в умовах децентралізації управління в Україні. Київ : Аграрна наука, 2018, 327 с.
  2. Гадзало Я. М., Гладій М. В., Саблук П. Т. Аграрний потенціал України : напрями розвитку. Київ : Аграрна наука, 2016. 330 с.
  3. Держкомстат України. Кількість сільськогосподарських тварин на 01 вересня 2020 р. – Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2020/sg/ksgt/arh_ksgt2020_u.html (дата звернення 30.10.2020 р.).
  4. Агропромисловий комплекс України : стан, тенденції та перспективи розвитку: інформ.-аналіт. зб. / за ред. П. Т. Саблука. Київ, 2002. Вип. 5. 647 с.
  5. Звіт про діяльність Національної академії аграрних наук України за 2019 рік. Київ : Аграрна наука, 2020. 572 с.
  6. Музика П. М., Коцюмбас І. Я., Гарвас Г. Д. Перспективи формування кластерної структури в галузі ветеринарної фармації України. Агроекономіка АПК № 10, 2018, С. 65–71
  7. Пустоев А. А. Кластеризация как важнейший элемент экономического механизма управления устойчивостью развития аграрных хозяйств и сельских территорий. Аграрный вестник Урала. 2016. № 9 (151). С. 115–120.
  8. Иншаков О. В., Иншакова Е. И. Политика инновационной кластеризации на основе государственно-частного партнерства в современной России. Вестник Волгоградского государственного университета. Серия 3. Экономика. Экология. 2016. № 3 (36). С. 79– DOI: https://doi.org/10.15688/jvolsu3.2016.3.8
  9. Портер М. Конкуренция. Москва : Изд. дом «Вильямс», 2005. 608 с.
  10. Корчагина Н. А. Концептуальные основы реализации кластерной политики территории российских регионов. Научные ведомости Белгородского государственного университета. Серия: Экономика. Информатика. Белгород, 2009. Т. 12. № 15-1. С. 5–13
  11. Сердобинцев Д. В. Модель функционирования региональных агропромышленных кластеров с элементами частно-государственного партнерства. Вестник Московского ун-та. Серия 21. Управление (Государство и общество). 2015. № 1. С. 77–92.